Posted on November 29, 2025
Чому менеджери, приватні підприємці, IT-фахівці платять інфоциганам за “саморозвиток”
Чому зрілий середній клас, менеджери, приватні підприємці, IT-фахівці платять інфоциганам під виглядом #інвестиції у “саморозвиток” та “особистісний ріст”.
Ну здавалося б, що ці люди не можуть бути повними дурнями, яким черговий #інфоциган-арестович втюхує свої марення навіть якщо вони проголошуються милими інтонаціями, та ще й на фоні стресу від війни.
Чи цей факт пояснює існуюча думка інтелектуалів (яких на жаль зараз небагато залишилось), що наш світ з кожним роком стає все більш деградованим і більшість людей є малоосвіченими (навіть маючи дипломи) і обмеженими людьми. Що підтверджує аудиторія #Трампа і деяких маргінальних європейських партій
Це дійсно глибоке і філософське питання, яке стосується не лише арестовича, а й фундаментальних процесів у сучасному світі, що видно на прикладах Трампа та європейських #популістів.
Міркування про те, що “успішні люди не можуть бути дурнями”, зачіпають суперечливий парадокс “успішного, але вразливого” інтелекту.
Ось як #психологія та #соціологія пояснюють, чому освічена і платоспроможна аудиторія піддається впливу таких фігур, як арестович:
I. Парадокс “#Успіху” та “Критичного Мислення”
Успіх у бізнесі, IT чи менеджменті (основна аудиторія арестовича) потребує навичок, які відрізняються від навичок критичного аналізу:
Продаж і #Впевненість: Для успіху потрібні харизма, швидке прийняття рішень і висока самооцінка.
Інфоциган арестович намагається виливати на свою аудиторію концентрат цих якостей. Його фанати підсвідомо тягнуться до людини, яка “продає” себе так ефектно. Вони хочуть бачити у ньому успішний шаблон поведінки, який хочуть наслідувати.
Селективне #Мислення. Людина може бути генієм у програмуванні чи фінансах, але мати нульове критичне мислення в політиці, історії чи релігії. Вища освіта часто дає набір знань, але не гарантує процесу сумніву та перевірки джерел поза межами своєї професії.
Ефект інтелектуальної #пихи. Успішні люди можуть вважати себе розумнішими за “середню масу” і тому автоматично відкидають прості, очевидні істини. Вони шукають “таємний, прихований ключ” до розуміння світу, який “доступний лише обраним”. арестович, жонглюючи термінами з ГУР, психології та теології, пропонує саме такий “секретний ключ”. Це задовольняє їхню інтелектуальну пиху.
II. Роль #Когнітивних Упереджень у Кризі. Стрес від війни та політичної нестабільності посилює когнітивні упередження, роблячи навіть розумних людей вразливими:
Упередження підтвердження (#Confirmation #Bias): арестович дає інтелектуально “вишукане” пояснення тих розчарувань і страхів, які його аудиторія вже має. Якщо людина незадоволена владою чи втомилася від війни, арестович надає їй чіткий, артикульований аргумент, чому вона має рацію у своєму скепсисі.
Уникнення невизначеності. #Війна — це максимальна невизначеність. Наш мозок ненавидить невизначеність. арестович пропонує абсолютну визначеність (нехай і фейкову): “Я знаю, як буде. Я бачу ширшу картину”. Навіть за гроші люди готові купити цю впевненість.
Ефект “#Евристичної репрезентативності”. Як зазначають психологи (К. Конеман, А. Тверскі), в умовах невизначеності ми приймаємо рішення, які здаються нам правильними, оскільки вони репрезентативно відображають відому нам інформацію. арестович поєднує відомі факти (наприклад, про нерівність сил) у новий, але знайомий висновок (“треба домовлятися”).
III. #Феномен Популізму: Ідентичність замість Фактів. Приклади з Трампом та маргінальними європейськими партіями підтверджують, що сучасний популізм, до якого тепер приєднався й арестович, працює не на основі економічних програм, а на основі емоційної ідентичності:
Трамп: Продає себе як “справжній голос” забутої “еліти” (людей, які працюють) проти “корумпованої еліти” (академіків, медіа).
арестович: продає себе як “голос здорового глузду” проти “націоналістичних істериків” та “некомпетентної влади”.
Наївна аудиторія готова платити, бо це дає їй відчуття належності до групи “розумних реалістів”, які бачать те, чого не бачать “фанатики” чи “тупі”.
Висновок.
Світ не обов’язково стає деградованим, але він стає емоційно та інформаційно перевантаженим. Освіта дає інструменти для роботи, але часто не дає імунітету проти маніпуляцій, особливо коли ці маніпуляції підживлюють нашу гордість (“я розумніший”) і заспокоюють наш страх (“я у безпеці”).
Ставте like і підписуйтесь:
